Пам’яті рідного брата Івана
Йому б ще жити,
радіти дітям та онукам,
тішитись сонцю і новому дню
та час його минув,
коли зустрів він 62-гу осінь золоту...
Де логіка в завершенні логічнім,
Якщо на кін поставлене людське життя?
Коли у дім твій гостем опівнічним
Без стуку в двері входить смерть без вороття.
По що прийшла та по якому праву
Відмірюєш на дивний розсуд межі літ?
Осінь знімає листяну заграву,
Щоб по весні дерева вбралися у цвіт.
А ти на вічний спокій забираєш,
Свічею гасне усмішка з лиця жива.
Невтіха ридма, як пече, не знаєш,
Тремтінням торсає зігнутого плеча?..
20.10.18
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810743
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.10.2018
автор: Валентина Ланевич