Розходяться дороги днів осінніх,
У спогадах залишаться не всі.
Птахів останніх бачимо лиш тіні –
Відбитки мрій на вранішній росі.
Мости перетинають спраглі води,
Майбутнього початок спить на дні.
Дитячі очі завжди будуть проти
Своєї волі вірити брехні.
У пошуках буденної неправди
Змиваємо пісок із давніх слів.
Пророчий зміст нам видається справжнім,
Та світ минулого давно зітлів.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810705
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 20.10.2018
автор: Юлія Рябенко