Поезія – це…

Поезія  –  це  вічне  джерело,
З  якого  п’ють,  та  випити  не  можуть.
В  святій  душі  воно  живе  й  жило,
Це  правди  шабля  і  міцний  шолом,
Це  і  покара,  й  нагорода  Божа.

Сьогодні  знов  замислитись  пора,
А  хто  ж  поет?  Провидець  словоблудий?
Котрий  думки  в  один  букет  збира,
Котрі  і  час  ніколи  не  стира,
Безсилий  перед  ним  і  сам  Іуда.

Поезія  –  то  вись  і  глибина,
Таврована  пророчими  словами.
У  ній  є  все:  й  непрощена  вина,
І  із  собою  у  собі  війна.
Її  не  п’ють  поетики,  так  звані,
Бо  є  в  ній  та  магічна  сила  слів,
Де  кожен  звук  –  чуттю  і  серцю  рана,
Що  виливається  у  вірші  і  пісні.
Й  живе  тоді  він  не  в  блаженнім  сні,
А  трунок  п’є  із  Вед  і  сур  Корану.

Поезія  –  то  мед  і  гіркота,
П’ючи  які,  впивається  не  кожен.
Митцю  тісна  корона  золота,
Не  обере  він  долю  і  крота  –
На  землю  грішну  посланець  він  Божий!
24.09.2017.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810612
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 19.10.2018
автор: Ганна Верес