Ніч наповнила глечики снів,
Із яких ми наснагу пили
Дивоцвітами... На полотні
(...чи букетом на майстра столі...)
І малюнок сумний у очах
Чорним кольором в осінь тече,
Віддзеркаливши темряви жах
Тих майбутніх холодних ночей,
Що надійдуть услід за теплом
Недолюблених бабиних літ,
Мов кохання, яке відійшло
Непророслим зерном у ріллі
І чекає на сніжне тепло,
Ніби ковдру у мами руці.
Те кохання, що не відбулось
І сльозою стіка по щоці.
© Copyright: Серго Сокольник, 2018
Свидетельство о публикации №118101808816
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810531
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.10.2018
автор: Серго Сокольник