Квітує осінь. Справді, як востаннє.
Прозорі краплі стигнуть в павутинні.
А ти в мені лишив зерно кохання,
Що проросло, глянь, крилами на спині.
Скажи тепер, куди мені летіти?
І де шукати очі твої рідні?
Як сіяти у душу знову квіти?
Зима прийде, вони ж замерзнуть, бідні.
Зігрій. Зігрій! Неначе це востаннє.
Замкни у коло рук своїх. Відчую,
Як серце переповнилось коханням
Й весні на зустріч знову попрямую.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810521
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.10.2018
автор: Поцілована Сонцем