Коли проміння проб'ється крізь фіранку,
І, неначе котик, згорнеться на тобі,
Ти пригорнеш мене, немов фіалку,
І аромат залишеш на собі.
Коли годинник стрілки десь розгубить,
І ми, нарешті, тишу призовем,
Твої уста мої голублять,
В блаженстві день ми розпочнем.
Коли табачний дим злітає знов до неба,
А пори року різні за вікном,
Мені нічого більш не треба,
Лишень, щоб були ми разом..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810459
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.10.2018
автор: Galkka2