Невже ти не бачиш і серцем не чуєш,
Що бабине літо лишень на дворі.
У пору таку голуби ще воркують,
А ми ж бо з тобою іще не старі.
Ми можемо в парі виставу створити,
Ти Мавкою будеш, а я Лукашем
І будемо разом онуків ростити,
Нас осінь накриє охристим плащем.
Калина у лузі іще червоніє,
Вона із туману вдягнула фату.
Ще серденько б’ється і кров тіло гріє,
Ловімо ці миті, ловім на льоту.
На дворі вже осінь, та в серці кохання,
Я мрії про нього, як долю, ношу.
Хоч листя спадає, залиш всі вагання,
Горнися до мене… Горнися! Прошу!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810442
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.10.2018
автор: СЕЛЮК