Я в обіймах, тішусь, о бабине літо,
Де не гляну, зразу, на душі, так світло,
Ясне сонечко, добре сяйвом світить,
А промінчик, теплом, ніжністю потішить.
Золотаве листя… на синьому фоні,
Мов спадає з неба , підставлю долоні,
О, чаклунко – осінь, багрові вуалі,
Я попрошу, люба, геть розвій печалі.
Чи сховай, під листям, притруси росою,
Налюбуюсь, нехай твоєю красою,
Ступай осінь, сміло, розкидай намисто,
Ще добав, бурштину, із веселим блиском.
Павучок…сховався павучок, немов у віконці,
З вітерцем мережки, виграють на сонці,
Мене осінь сповий, співай із сюрчками,
Іще трішки змалюй, жовтими стрічками.
Щоб думки, сонячні й сни добрі осінні,
Гріли душу, в ці дні, холодні і зимні.
17.10 2018р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810364
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.10.2018
автор: Ніна Незламна