Господи, прости мене за гріх...
Я втомився від людей твоїх,
Я зморився від таких, як сам,
Всіх їх полюбити — чудеса.
Своїм гнітом заздрощів й брехні
Тиснуть вони, муляють мені.
Я мабуть такий же і для них,
Та не взмозі подолати гріх.
Не дають зпустошення і гнів
Мудрості дістатися країв.
Замели емоції любов,
Холод на душі у мене знов...
Господи, прошу, допоможи,
У мені людину збережи,
Дай потрібних розуму і сил
Бачити обличчя замість рил.
Розуміти, що в собі не те,
Що за павутину хто плете...
І вчинить зуміти диво з див,
Врешті зрозуміти — я простив!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810238
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.10.2018
автор: Ніколя Петрович