Осіннє

Ще  напишеш  на  прив`ялім  листі,
сагу  міста.  Потім    вже  -  сніги…
А  сьогодні  –  ще  калин  намисто,
І  небес  високі  береги.

Тиша  в  розцяцькованім  жупані,
Під  розв`язку,  фініш,  епілог,
Мов  гостинна  пишнотіла  пані,
Наливає  келихи  на  двох.
В  них  –  меди  повітря.  Вип`єм  дзвінко.
Вечір  буде  нам  за  скрипаля.
Знаєш,  осінь  –  Всесвіту  родзинка,
Від  якої  світиться  земля.
Будемо  ж,  прощаючи,  любити,
Так,  як  любить  сонце  виноград,
Будемо  ж  у  осені  просити,  
Мудрих  і  довершених  порад.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809844
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 13.10.2018
автор: Стяг