Де вітри гудуть в Донецькім полі,
Верби гнуться низько до води,
Там боронить Україна волю
Від чужої чорної орди.
То не біла чаєчка кигиче
І крилом водицю дістає,
То матуся сина долю кличе:
«Урятуй в бою дитя моє!»
То не срібло – вранішня росиця
Заіскрилась в сонній осоці –
То сльоза солона удовиці
Покотилась по її щоці.
Не вітри в далекім полі свищуть,
Нагинають верби до води…
Матері, сини і удовиці
Вже боронять землю від орди.
17.09.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809813
Рубрика: Авторська пісня
дата надходження 13.10.2018
автор: Ганна Верес