Вчителька
Золотиться осінь листям за вікном,
але сонце досі радує теплом.
Вчителько моя! Вчителько моя!
Згадую про тебе думами з добром.
Літніми птахами мила дітвора
лине до шкільного рідного двора.
Вчителько моя! Вчителько моя!
Бачитись з тобою вже й мені пора.
Знов прийду до школи учнем на урок
адже до дитинства для душі лиш крок.
Вчителько моя! Вчителько моя!
Ти найяскравіша від усіх зірок.
Червонить калина всю мою любов
до твоїх наставлень і простих розмов.
Вчителько моя! Вчителько моя!
Восени до тебе йтиму знов і знов.
Рідною, як мама, завше будеш ти,
адже лиш з тобою зміг себе знайти.
Вчителько моя! Вчителько моя!
Я до тебе в школу хочу знов прийти.
Ти в душі для мене вічно молода,
кожне твоє слово, як жива вода.
Вчителько моя! Вчителько моя!
Завдяки тобі осінь золота!
Віктор Цвіт 05.10.18
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809793
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.10.2018
автор: Віктор Цвіт