Я ховаю обличчя в долоні
Закриваю у сні свої очі.
Сивина... обвива мої скроні
Тільки сни так знайомо пророчі
Та за вікнами зорі осінні,
На шибки визерунки із листя
Роздивилися зорі весільні
У бурштиновому намисті.
Замовкають дощі від хмари
Лиш тьмяніє скло від калюж.
Загубивсь я у кроках до пари.
Та кричу я собі, що не руш.
Не тримай мов би птаха в долоні
Не чіпай ті недужі крила,
Бачиш, теж сивинам у скроні
Загубилась і в нього мила.
Я шукаю тебе повсюдно,
У ві снах, серед тьмяної ночі
Обіцяла мені та прилюдно
Що знайду, як відкриються очі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809440
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.10.2018
автор: Dema