Бай-бай, коханий, варто розійтися,
на грані ми стояли вже давно
і в погляді моїм оманлива вовчиця,
а їй, повір, давно вже все одно.
Їй все одно кого вона любила,
наскільки глибоко у серці проросло,
скільки ньютонів була його сила,
любов для неї – вбите ремесло.
Вона – є звір, а значить геть бездушна,
їй не болить, не тягне, не пече,
дивитиметься в тебе гостро й непорушно
і ти боятимешся вже її очей.
Прощай, коханий, треба це скінчити,
бо більше радості коханням не несем,
ми – хижі звірі, ніде правди діти,
ти – не мій фетиш, я – не твій тотем.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809402
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.10.2018
автор: IngiGerda