Допоможіть! Допоможіть! Допоможіть...
І серце рветься болем на частини.
Гуляє розпач по соцмережі,
Торує горем встелені стежини.
А сум з очей у небо як стріла.
Та у душі - обпалена руїна.
Невже так насміялась доля зла?
У злиднях потопає Україна.
Мов гострий меч, що все життя підтяв -
Цей материнський відчай і благання.
Щоб повернуть дитину до життя.
Та вже надію втрачено останню...
А в час оцей, коли важка біда
Лягла тавром на лицях посірілих,
Жирує ненажерлива орда
І ніжиться на Кіпрі та Мальдівах.
Скажіть, чи в зла людського є межа?
Чи то не люди, а подоба схожа?
Гуляє розпач по соцмережах
З надією лише на волю Божу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809299
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.10.2018
автор: Тамара Шкіндер