Ми, як завжди, вдягаємо маски.
Застібаєм паски безпеки.
Боїмося померти натще,
Бо не в казці ми –
У пеклі.
Шнуруєм свої шнурівки.
В'яжемо петлі.
Вірші – дурниці.
Ми з тобою живемо в теплиці.
Просто Люди безлиці.
Одягаєм старі сандалі.
Одяг ношений не зігріє.
Хтось комусь посміхнеться й зомліє,
Бо любов як пігулка не діє.
Не лікує нічого. Рани.
Десь за гранню життя жевріє.
Погасили б давно, та не знаєм,
Що із нами той Бог заподіє.
І десь тут є вгорі помилка,
Наперед вам відгадка – людина.
Помирає маленька дитина,
Хоч чекає Марія сина.
23.09.2018
© Богдан Кухта
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809194
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.10.2018
автор: Kukhta Bohdan