Мені би стояти кленом,-
яскравою радістю думки...
Дубом незламним стояти!
Та от, як же деревом стати?
Мені би буяти вербою...
Твоєю... У тобі... Тобою!
Задумою вічного неба...
Нескорена! Серцю так треба!...
Калиною в тиші безхмарній,-
щодня розмовляти б з тобою...
Незламною радістю стати!
От людям, лишень, не зламати б!
6.109.2018р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809104
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.10.2018
автор: Іванюк Ірина