Яка чесність у наш час? Це - час неправди,
брехні, облуди. І я віру втрачаю вже, люди. А як без
віри жити? І тебе не зможу любити, бо і в тебе віру
втрачаю. А чому, не знаю.
Допускає Господь у цім світі сатану до ца-
рювання. І в нашому житті відчувається його пануван-
ня. Він наші душі роз"їдає. Любов і святість пожирає.
Геть, сатано! Наш вибір зроблено давно.
А це вона - любов жива. І віри не втрачаєм, любов"ю
ми перемагаєм.
А влада як? - спитаєш ти. До неї можна нам
дійти? То владарюй, живи! Лише в любові ми прийдемо
до мети, переборовши гріх неправди.
Візьми ти нечисть ту зя зябра і витури її із
храму душі своєї. Бо є мужі як ті вужі, як те гадюччя,
що за владу кожен лізе у Верховну Раду. А рада від
вас яка?
Радіємо, що бабине літо ще маєм, а далі як
жити - Бог його знає.
Мабуть, любов"ю до рідної землі будем зігрі-
ватись, якщо на чужину не прийдеться податись.
Та чужина - не рідний край. Отож, як хочеш виживай.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808952
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.10.2018
автор: яся