Приснилось про любов. Ця любов ще в мені, –
Та не лілій, троянд це привабливий пах,
Що сповняє собою повітря в лісах,
Де на рівних стежках угасають вогні.
Приснилось про любов. Ця любов ще в мені, –
Та не бурі це шал, не грімниці розмах,
Що на замки скидає пожежу та страх,
І освітить останнє «прощай» вдалині.
Це від кроків вогонь на кремінні вночі,
Слово це, що згубило від себе ключі,
Піна в морі, у небі хмарина, як страж.
З віком ясність іде, тож стійкий, без жалів,
Як бульвари без назв і шнури без вузлів,
Відчуваю – камінним стаю, як пейзаж.
Robert Desnos
Le Paysage
J’avais rêvé d’aimer. J’aime encor mais l’amour
Ce n’est plus ce bouquet de lilas et de roses
Chargeant de leurs parfums la forêt où repose
Une flamme à l’issue de sentiers sans détour.
J’avais rêvé d’aimer. J’aime encor mais l’amour
Ce n’est plus cet orage où l’éclair superpose
Ses bûchers aux châteaux, déroute, décompose,
Illumine en fuyant l’adieu au carrefour.
C’est le silex en feu sous mon pas dans la nuit,
Le mot qu’aucun lexique au monde n’a traduit
L’écume sur la mer, dans le ciel ce nuage.
À vieillir tout rigide et lumineux,
Des boulevards sans noms et des cordes sans nœuds.
Je me sens me roidir avec le paysage.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808910
Рубрика: Поетичні переклади
дата надходження 05.10.2018
автор: Валерій Яковчук