З нас кожен унікально божевільний,
З нас кожен неповторний діамант,
У кожнім струни є, що непомітно
Бринять лише на свій єдиний лад.
З нас нелюдим хоча б на йоту кожен,
З нас кожен за пророка бути встиг,
Й мішенню всякий раптом стати може
В Вітчизні хитроспле́тених доріг.
[b]Приспів 1[/b]
Важко буть Богом!
Людиною важче лишатись!
Пручатися віку злому,
Й удари разючі (убивчі) тримати...
Удари разючі (убивчі) тримати
Боже, як важко!
Людиною залишатись…
[b]Приспів 2[/b]
Важко буть Богом!
Людиною бути тим паче!
Пручатися віку злому,
І вирити тим, хто плаче...
Вірити тим, хто плаче
Боже, як важко!
Людиною залишатись...
[b]Приспів 3[/b]
Важко буть Богом!
Людиною бути тим паче!
Пручатися віку злому,
Удари тримати терпляче...
Удари тримати терпляче
Боже, як важко!
Людиною залишатись...
[b]Куплет А[/b]
З нас кожен унікально нещасливий,
Та крапля щастя в кожного крові.
Що разом нас трима – не так важливо...
Мабуть, що попри все ми ще живі!
[b]Куплет В[/b]
З нас кожен самостійно нещасливий
І щастя кожен сам своє несе.
Що разом нас трима – не так важливо...
Достатньо, що живемо попри все
Приспів (1. 2 або 3)
КОДА:
Безмовність оглушає, морок сліпить,
І фатум невблаганний вдаль кудись
Свічки народження й змужніння смолоскипи
Над прірвою проносить сміючись...
Важко буть Богом
Людиною залишатись тим паче…
Переклад
Оригінал - М. Пушкіна
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808900
Рубрика: Поетичні переклади
дата надходження 05.10.2018
автор: АндрійМазан