коли втрачаєш близьку людину –
втрачаєш частку себе
розриваєш той невидимий зв’язок
ніби нитку Мойри
що плете і плете нашу долю
насправді ця втрата і є маленька смерть
частки душі
усі спогади то розлітаються навмання
то скупчуються докупи і б’ють болем
у серці
усі недоказані слова не дають заснути
ні вдень
ні вночі
роєм копошаться у скронях
а в очах навіть сторонні помічають безпросвітний сум
як важко втрачати близьку людину
особливо якщо вона досі жива
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808823
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.10.2018
автор: Троянда Пустелі