Не казка то – осіння суєта

Не  казка  то  –  осіння  заметіль
Рівненько  простелилася  під  ноги,
Листочки  і  багряні,  й  золоті
Ганяє  вітер  і  серед  дороги.

Не  казка  то  –  осінній  краєвид,
Де  золото  й  бурштин  в  одне  злилися,
В  віночки  з  верб  прибралися  стави,
Милуються  чарівним  падолистом.

Не  казка  то  –  осіння  суєта:
Останні  айстри  забрели  в  букети,
Подекуди  й  бджола  іще  літа
Побіля  мальв,  що  голі,  мов  скелети.

Не  казка  то  –  осінній  хоровод,
Влаштований  сирим  північним  вітром,
Й  звучить  сумна  мелодія  з  тривог,
Та  слухати  її  потрібно  вміти.

А  коли  казку  вип’ють  цю  до  дна
Тумани  сиві  й  перша  прохолода,
Тоді  вона  дощами  зарида
Й  грибочків  припасе  у  нагороду.
25.09.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808747
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 03.10.2018
автор: Ганна Верес