Дивлюсь на фото чорно-біле,
А там дівчатко - миле, миле.
Серйозний погляд оченят.
Мабуть, мені там років з п'ять...
Голівку прикраша віночок,
І стрічечок густий рядочок.
Коралів справжніх три разочки,
Й вишивана з льону сорочка,
Така гарнюня - справжнє диво!
Беру до рук її- й щаслива,
Горну з любов'ю до грудей,
Непрохана сльоза з очей...
Бо це ж матусин є доробок,
Який, немов би, ненароком,
З літами час припорошив,
І стільки спогадів лишив...
Я бережу цю сорочину,
Неначе скарб, немов святиню,
Бо скупана вона в любові.
У маминім ласкавім слові,
Яка без меж мене любила,
Ще з малечку добру навчила.
Свою любити Україну.
І в добру і в лиху годину.
Пронести гідно крізь життя
Святі ці й чисті почуття!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808276
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.09.2018
автор: Ніна-Марія