Як гарно вранці йти землею навманці!
Повітря так приємно освіжає,
Вже не холодне, й не спекотні промінці
Ранкові ніжно-ніжно зігрівають.
Ранкове світло косим променем ясним
Рельєфно вимальовує деталі,
І все здається випуклим і більш чітким,
Ніж в полуденнім сяйві споглядали.
Ось невеликий піднімається місток
Над темним дзеркалом води – склепінням,
Вузенький водами виблискує струмок…
Підніжжя дерева ще вкрите тінню…
А зелень верховіть вологою блищить
(Крізь крони світить сонячне проміння),
І невисокі, вкриті листячком, кущі
Поблискують в ранковому тремтінні.
І навіть виступи на стежці незначні
Кладуть свої маленькі сірі тіні,
Малюючи химерні знаки на землі,
Чого вже не побачити опівдні.
25.08.2013
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808263
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.09.2018
автор: Martsin Slavo