Ведмідь у барлозі… Тихо копошився
- Ну ось вже нарешті, я сам залишився
І світлину маю, і медок свіженький
Хай зимою прийде, ще сон солоденький
До весни далеко та то все нічого
Відпочину добре, тож нема нікого.
Раптом із під лавки, мишка клаповуха
Запищала наче - муха цокотуха
- Ні, то, як самому, зима сум навіє
Запорошить снігом, всюди побіліє
Очима кліпає, ведмідь усміхнувся
Це ти сусідко, я про тебе забувся
- Лиш поводься тихо і не пищи дуже
Не хвилюйсь, не змерзнеш, ми ж то разом, друже.
Морози не страшні, сніжком нас притрусить
Не буде загрози…. Тож журитись досить!
Пахне чай на столі, з суничок напевно
- Пригощайся, бери, не сиди даремно…
Все до мишки ведмідь, радо поглядає
Веселіше разом, це сам добре знає.
28.09.2018р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808256
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.09.2018
автор: Ніна Незламна