Пам'ятаю: місяць грудень, табір під ВР.
На Саакашвілі банда жорстко полювала.
І одне лайно (повій-нардепів сутенер)
Підійшло до леді Сандри й запропонувало:
«Пані Сандро, ми Михайла можем закордон
Зараз вивезти безпечно. І йому вже більше
Буде нічого боятись». А вона: «Пардон,
Ви не знаєте, шановний, схоже, зовсім Мішу.
Він нічого не боїться. Небезпеку, смерть
Ради щастя України честю він вважає.
Боротьбу свою не кине він ніколи геть.
І залякування ваші Мішу не вражають».
Я дивився в ці безстрашні і шляхетні очі
Лицаря, героя, лева вірної дружини...
Боже, як я сильно мрію, як я сильно хочу,
Щоб ці люди були знову з нами в Україні!!!
[i]27.09.2018, Київ[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808105
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.09.2018
автор: Петро Рух