Жартую... Усміхаюсь... А нутро...
Нутро згорає, вуглиться неспокій,
Сумує біль, у погляді тавром,
І спогад димом та у серці попіл
Ця безнадія здавлює кадик
І дихати стає все важче й важче,
І шепіт відчаю, немов звірячий рик,
Душа знесилена, давно уже не плаче...
За кроком крок, в пітьмі, у пустоту...
Напомацки, крізь непрохідні хащі...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808068
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.09.2018
автор: П.БЕРЕЗЕНЬ