Попередня частина: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807077
Сльотою місто вмилось,
іще б краплинок додавати,
а час прийде і у калюжах
на себе глянути й чекати.
В люстерка помилуються на себе
дерева, будинки, трава і кущі,
бо себе їм побачити треба,
у цьому допоможуть дощі.
Летять дощі неждані містом,
а може тихо йдуть сюди,
закінчиться колись цей дощик,
такий же сірий як хмари.
Такий же як суцільні хмари,
не пропускають промінь золотий,
та буде світ дощем умитий,
навколо і у дзеркалі чітким.
Продовження: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808500
11.09.2018.
Світлини Ігора Винниченка:
“Сльотою мить вмилась –
час і в люстерко зазирнути…”
https://www.facebook.com/photo.php?fbid=10209808295563645&set=pcb.10209808303003831&type=3&theater
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808024
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 27.09.2018
автор: Светлана Борщ