Похмура осінь плаче за вікном,
Холодні сльози до землі спадають.
Пожовклий ліс укутався рядном,
Натомлені поля вже спочивають.
Землиця жадібно водицю п’є,
Самотній вітер заховавсь в долині.
А осінь гірко свої сльози ллє,
Що миготять на стиглій горобині.
Виблискує асфальт, неначе лід,
Із абрикоси листки закружляли…
То осінь залиша по собі слід,
І хоче, щоб її запам’ятали…
Та як же можна осінь не любить,
Що чарувала нас ясними днями.
Он хризантема вабить ще й п’янить,
А смуток… відлетів за журавлями.
24.09.2018 р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807659
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 24.09.2018
автор: Валентина Рубан