Ти далеко в дорозі без сну і тепла,
З головою поринув в роботу,
Ти скажи мені, любий, чи хотів ти колись,
Відчуть щиру любов і турботу?
Щоб сплелося в одне: душі, мрії, тіла,
І від щастя за це, вмить здригнулась земля,
Щоб в обіймах тримати, свою власну любов,
Яка навіть в думках, гріє душу і кров.
Щоб від дотику, вмить відбулись чудеса,
Зрозуміть, що це диво, це дар і краса,
Хочеш мати усе – перестань зволікати,
Бо життя, нам дане лиш на те – щоб кохати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807617
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.09.2018
автор: Інна Рубан-Оленіч