Сьогодні я хочу втекти, залишитись сам,
Розповісти історію самотнім небесам,
Скурити сигарету, враз ударять по очам,
Холодні сльози, тож, куди іти словам?
Щасливі певно ті, хто встигли все сказати.
Їм дим не заважав й не плутались думки.
Та я й не маю права на Світ цей нарікати,
Хто завжди нарікав -- несе пусті сумки.
Додому йти зарано, сиджу в глухому дворі.
"Ти куриш на качелі, а ми собі говорим."--
Так говорило небо, яке ставало чорним.
Дим завжди затихає, ти завжди тонеш в морі.
Ось злива, з нею грім і вітер йде зі мною.
Блискавки минаю, штовхаюсь -- просто хам.
І ти не знаєш, друже, що в мене за спиною,
Сьогодні з небом курю, сьогодні, друже, сам.
12.09.18 © Стася
(Максим Стаськів)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807605
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.09.2018
автор: Моряк