Пташиний спів тут не лунає дзвінко,
Дерева плачуть, ранені стоять.
Війні, що почалась немає спинку,
Там діти по льохах тихенько сплять.
Розкидані, зруйновані всі долі,
Покинуті, розвалені хати.
Схід опинився у тяжкій неволі,
Загарбати його прийшли кати.
Але ж то наша, наша Україна
І доля завжди в нас була одна.
Як мати до грудей пригорне сина,
Так Україна пригорне дитя...
Не вдасться злому ворогові знищить,
Луганщину забрати і Донбас.
Ми українці піднімемось вище
І сам Господь почує в небі нас.
Пошлють нам, небеса, благословення!
І зійде світло ясне до землі.
Ще з прадіда козаче в нас коріння,
Тож підростають козачки малі.
Рука більш не торкнеться супостата
І не візьме чужого більш вона.
Бо в Україні, завжди, брат - за - брата
І Україна в нас на всіх одна!!!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807490
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 22.09.2018
автор: Тетяна Горобець (MERSEDES)