І закружляло листя у вальсі під музику
осіннього вітру. Золотом обсипала осінь мене і так
кудись той вітер несе. І годі зупинитися.
Швидко так біжать літа. Вже осінь стріча
золота. Та літо ще не пускає, в обіймах своїх
так міцно тримає. А я й не пручаюсь, з літом ли-
шаюсь, хоч і осінь люблю, полюбляю. Та хто його
знає, що осінь ота принесе і куди нас занесе той
вітер перемін?
Ще так не хочеться тих холодів. Та тішить
те, що душею з нас ніхто не постарів.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807442
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.09.2018
автор: яся