Не питайся де мої вітрила
Човен мій без них давно мандрує
Не питай бо вже вітрів не сила
Але чудо Боже що не потонула
Не питайся як спекотні дні тамую
А чи голод, спрагу... все минає
Кількість капітанів теж забула
Кількість берегів причалів...
І не скаржусь більше, вже не плачу
Я збагнула у душі є Віра що від Бога - Сила
У Христі Ісусі все пізнаєш
І напнеш Його нові вітрила.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807420
Рубрика: Духовна поезія
дата надходження 22.09.2018
автор: Arthelga