На крилах пам’яті миттєво
Лечу крізь відстані-роки
Туди, де крихітки дерева
І зовсім молоді батьки.
А рідний дім – новобудова,
П’янять і цегла і вапно,
Ще нефарбована долова
І склом новим блищить вікно.
Щовечір батько зводив стіни,
А вдень невтомно шоферив,
І не гадав про відпочинок
В свої неповні тридцять три…
У мами руки загрубіли,
Давно позбувшись красоти -
Пісок з цементом колотили.
А їй нема і тридцяти…
Те будівництво наодинці
В післявоєнний трудний час…
Одна кімната, кухня, сінці –
А все одно для нас - палац.
Після гуртожитку здається
Будинок раєм на землі,
Радіє батько і сміється…
А ми іще такі малі…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807235
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.09.2018
автор: Т.Столяренко-Малярчук