Задумливо гойдалась горобина,
Осінній вітер листя обдирав...
Крізь пальці, мов пісок, тікала днина,
І вечір тихим смутком догорав...
У затишні домівки бігли люди,
Ховаючись від вітру у плащах,
Темніли силуетами споруди,
Що деколи зникали у дощах.
Йшов незнайомець дивною ходою,
Поблискували краплі на лиці,
У двір зайшов, на пару із грозою,
Тримав пожухле листя у руці.
Під горобиною розгублено спинився,
За пазуху листочки заховав,
І до землі вологої схилився,
Червоні ягідки у жменю позбирав.
Присів на мокру лавку й подивився
У мою душу...і по тілу - струм...
Він, як завжди, без попередження явився,-
Глибокий, мовчазний Осінній Сум.
***
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807207
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.09.2018
автор: Sukhovilova