Осінній ліс – такий тихоня…
Він навіть розігнав птахів.
Все золото зібрав у скроні,
А сам потрохи занімів.
Аж раптом крикнула сорока
І розбудила знову ліс…
Сич заховав в міжгілля щоки,
Немов дивився з-за куліс.
Вітри замовкли – тиша впала,
Лиш листя стиха шурхотить.
Знов хмарка хмарку обігнала
І наступила тиші мить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807174
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 19.09.2018
автор: Віталій Назарук