Над виднокраєм криками бентежать,
Ключі летючих в небі журавлів.
Для них цей простір вільний і безмежний,
Поселить в серце смуток і жалі.
Журавлики у вирій відлітають,
Прощальне коло роблять над селом.
З дерев листочки жовті обпадають,
Торкає птаха осені крилом.
Десь вітер губиться в кудлатих хмарах,
Сумують й плачуть проливні дощі.
Як буде вам журавлики у мандрах?
Коли не буде зір вам у ночі...
Летіть мої журавлики у вирій,
Ми вас весною будем зустрічать.
І неба простір голубясто - синій,
Вас зможе знов журавлики обнять...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807082
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 18.09.2018
автор: Тетяна Горобець (MERSEDES)