Дням вересневим до лиця
Шаленство, не зимові злидні.
Дерев розпалені серця
Ще марять небесами – бідні !
Ще кожна квітка – як заграва !
Травичка заглядає в річку.
Ще осінь, жінка моложава,
Наповнить щедро косметичку.
Грибочок скочить до коша,
Росинки граються з плющем…
Попросить вражена душа
У кого не відомо : “Ще !”
Всміхнеться сонцю не з вікна,
Повірить : “Ще буває диво !”
Зима притрима стремена,
І буде не від снігу сиво…
Вже так, мабуть, мільйони літ
Земля сивіє між зірок,
Чи просто в невідомий світ
Летить від мами павучок.
© Оксана Осовська
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807061
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.09.2018
автор: Оксана Осовська