Осінь за плечима,
а зима на носі...
А мені приснилось,
що ще літо йдосі...
Чи то так приснилось,
а чи показалось,
я навіть не встигла
в цьому розібратись...
Ніби повернулось
знов до мене літо.
І в садку моєму
розквітнули квіти...
А поміж квітками
моя юність ходить...
І мене мій милий
на руках знов носить...
На руках знов носить,
про любов шепоче,
і мене цілує,
й пригорта охоче...
І мені приємно
все те відчувати,
хочеться взаємно
його цілувати...
Та ось хтось постукав
у моє віконце,
й заглянули в хату
промені від сонця...
Як же не хотілось
мені просинатись,
не так з сном,як з милим
знову розлучатись...
Цілий день чекаю
з нетерпінням ночі,
знов зустрітись з милим
дуже-дуже хочу...
Що це неможливо,
мені зрозуміло,-
молодість від мене
давно відлетіла...
Дивного у світі
немало буває,
хай хоч в снах до мене,-
молодість вертає...
Осінь за плечима
мене не турбує,
бо вона красива,
і я не сумую...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807035
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.09.2018
автор: геометрія