Рушники

Рушники,  рушники,  рушники..
Ті,  що  ненька  мені  вишивала
І  вкладала  всю  душу  в  нитки,
Та  й  на  долю  мені  дарувала.

Щоб  мене  по  життю  берегли,
Щоб  завжди  від  біди  захищали,  
А  недобрі  холодні  вітри
Щоб  родину  мою  оминали.

Як  прощатись  настала  пора,  
Я  з  собою  взяла  їх  в  дорогу,
Оберегом  щоб  стали  добра  
Й  відганяли  біду  і  тривогу.

Простелилося  ними  життя,
В  них  і  радість,  й  надія,  й  розлуки.  
Я  б  до  матінки  йшла  навмання,  
Як  насняться  натруджені  руки.

Вже  й  мої  пролітають  роки,
Сивина  заплітається  в  коси,
Та  зі  мною  її  рушники  -
Дорогі  обереги  ще  й  досі.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806816
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.09.2018
автор: Ольга Калина