Бродить ніч чорноока,
У вікно заглядає,
І нагонить тривогу у душу.
Що воно за морока,
Моє серденько крає,
Чому з цим я миритися мушу?
Як ті хмари розвіять,
Що так низько нависли,
Й плачуть сумно рясними дощами?
Що тепер можна вдіять,
Як дороги розкисли,
Що прослались колись поміж нами?
Хто тепер допоможе,
Ніч – чаклунку вернути,
Що встеляла нам зоряний путь?
Нам журитись не гоже,
Бо не зможем забути,
Як нам гарно обом може буть.
16.09.2018 р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806771
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.09.2018
автор: Валентина Рубан