В неспокої стугонить планета,-
катаклізми, війни, глум, брехня...
Не чекать, а діять, люди, треба,-
вимагає простір і земля...
Поміж катаклізмами в природі,
чується і плач,і стогін, й сміх...
А які ще ждуть людей пригоди,-
було б передбачити не гріх...
Те що передбачено, можливо,
легше відновить і зберегти,
вдумливо, спокійно, терпеливо
ще підсилу нам усім нести...
Вистача і радості, й печалі,
час бува біжить у нікуди,
не всигаєм тиснуть на педалі,
щоб кермо і курс свій зберегти...
Білий світ, обвіяний вітрами,
ще біжить "по шпалах" вдалину,
й те що відбувається між нами,
має ще проблему й не одну...
В неспокої крутиться планета,
ніби збожеволів білий світ,
треба ж не заплутатись в тенетах,
і не загубить життєвий слід...
Що людей усіх іще чекає
знає певне лише Господь - Бог,
Та природа і земля благає,
виважено здійснювати крок...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806697
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 15.09.2018
автор: геометрія