А день, ще і не думав випливати,
Світили зорі місяцю стежки.
Так було тихо-тихо біля хати,
Лиш де-не-де зірвалися листки.
Затихла у дерев легка розмова,
Купався сад у крапельках роси.
Крізь темінь, з неба, золота підкова,
Світилася на щастя й для краси.
Прорвав досвітню тишу сич, і стихло...
Ще півні не співали до зорі,
Село дрімало і дрімало лихо,
Окутав спокій в кожному дворі.
Лиш плакала калина край дороги,
Схлипнуло десь дитятко серед сну.
Вже п’ята осінь відчаю й тривоги,
Спиняють воїни, як янголи, війну.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806625
Рубрика: Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження 14.09.2018
автор: ГАЛИНА КОРИЗМА