Не знайшовся лікар для мого серця.
Здолавши чимало, не досягла своєї мети,
не позбулась турбот та горя...
Землю-Матір сльозами напоїла.
Самотній, як опанувати пристрасті
сердешного вогнища.
Жити в стражданнях,
мені вже над силу.
Срібний дощ мрій накриває,
мої мольби до Всевишнього.
Ще витримую буття,
в облозі життя.
Лишилась довіри до людей, подій,
гнітить знищене моє все...
Уклінно прошу Долю зглянься,
на пекло не утворюйся...
Утвори джерело цілюще,
квітни пишним цвітом,
втамуй спрагу палющу.
Оживи настрій, підійми голівоньку
зажурену, нехай сум більше не гризе,
опануй натомість любовний шал,
мов буревія ураган.
Хочу бути гілочкою на одному дереві,
розпуститись на ньому весняним цвітом.
Уві сні бринять лагідні слова,
воскресні ніби весна.
Вы можете прослушать данное произведение на канале автора: https://youtu.be/l_YVlOZdTvg
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806550
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.09.2018
автор: Svitlana_Belyakova