Хоча хмуриться осінь
Та дощами ляка,
Усміхнеться ледь просинь -
І вже смуток втіка.
Сонце п'янко бентежить
Дні зухвало-ясні
І ретельно мережить
Сукні вишень рясні,
Канни вкрились рум'янцем -
Їм би в щасті зійтись!
Доторкнутись би пальцем,
Та боюсь обпектись.
У душі щось зітхнуло,
Порадівши красі.
Бо журбою війнуло
У прощанні з усім.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806514
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 13.09.2018
автор: Дніпрянка