Щось таке непізнане в тобі
Змушує мене ніяковіти
Дивлячись у очі голубі
Я тремчу, але дарую квіти
На півкроку ближчі до небес
Ніж учора. Є чому радіти!
Хватить місця в серці для чудес
І тепла щоби тебе зігріти
Не принцеса, без світських манер,
В погляді невідворотна втома
Так і я не Едуард Мане
І мені ця велич не відома
Може чари? – я і це прийму
Тільки припини вже ворожити
Бо не вірю я всьому цьому -
До нового я завжди відкритий
Не карай, ще не пізнавши смак
Мого безпринципного кохання
Я веду себе немов дивак
Та чи сором є в сердець єднанні?
Щось таке задумливе в тобі
Змусило мене перегоріти
Мабуть й правда: очі голубі
Магія котру не зрозуміти....
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806423
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.09.2018
автор: Тарас Слобода