Омріяний день
Повітряним змієм
душею помрію,
літаючи в небі журби.
А вітер шепоче,
про те, що я хочу
палати зорею в юрбі.
День, ніби сон,
засяє і гасне за мить.
Ніч, як мусон,
грозою у думах гримить.
Не бачу нічого,
крім того ясного
зігрітого сонцем життя.
Несуть радість мрії,
як іскри надії,
розпалюючи почуття.
День, ніби сон,
цвіте все думками в мені,
в затінку крон,
співаючи світлом пісні.
Нервують усюди
мене тільки люди,
що спокій порушують мій.
На темряву ночі
не дивляться очі,
як жити не можу без мрій.
День, ніби світ,
де є ще частинка мене,
поки є цвіт
любові, що сном не мине.
Loner 30.08.18
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806421
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 12.09.2018
автор: Віктор Цвіт