Затяжний рев і навіть вітри й хвилі
Застигли вмить і мов зацепеніли
Світ завмер, тільки тиша навкруги
Від Янгола Небесного Труби.
Нечисте, що у серці смертні мали
Скоряючись у землю повертали
Попадали кумири, ниці пики
Самі собі могили стали рити.
І ніч як день Небесная стояла
Вогняне сонце місяцем палало
Перекрутились, витяглись в рази
Планетні ординати, полюси.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806410
Рубрика: Містика
дата надходження 12.09.2018
автор: Ормузд