Як не тішитись тим, що ховаєш
в погляді чистім, у закутку серця...
Вічне багаття! Ні справи... Ні рани...
Розкіш ця дивна любов"ю зоветься!
Як не піднятись? Ні справи... Ні рани...
Поруч померти не буде і лячно!
Серед багаття думки воскресають...
Хто, як не ми відчиняємо брами?
ХТО, ЯК НЕ МИ!.........................
Хто, як не ми вибудовуєм храми,
ті, що муровані силою волі...
Розкіш душі! Ані справи... Ні рани...
Мій Дамаскине!... Вершителю Долі!
серпень 2018р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806009
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 09.09.2018
автор: Іванюк Ірина